Правдива ціна атомної енергетики

Сьогодні минає 28 років з дня техногенної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Рівненська громадська організація Екоклуб провела захід під назвою «Правдива ціна атомної енергетики». 25 квітня голова Екоклубу Андрій Мартинюк у доступній формі, в неформальній обстановці у приміщенні КУЕМ (підвал Рівненської ЗОШ №15) провів на цю тему лекцію, висвітливши декілька цікавих проблем.

Як і очікували слухачі, з доповіді стало відомо, що «мирний атом» не такий уже й мирний. Насправді виявилося, що не існує такої системи оцінювання небезпеки, яка могла б на 100% передбачити наслідки діяльності атомних електростанцій. Якщо вірити цифрам, то формально з-поміж усіх діючих в Україні видів електростанцій вартість атомної енергії здається найдешевшою – 30 копійок за кВт-год. Щоб легше було порівняти, показники вартості подано нижче у таблиці.

Електростанція	Вартість за кВт/год
Атомна	30 коп
Вітрова	2,0 грн
Сонячна	5,0 грн
Гідро (велика)	17 коп
Гідро (мала)	1,3 грн

Але цікаво те, що мало хто замислюється, що саме входить у вартість ціни атомної енергії? Як виявилося, це число охоплює оплату праці, купівлю ядерного палива та підвищення безпеки. Як не дивно, в нашій країні чомусь ніхто не враховує кошти на утилізацію радіоактивних відходів, спорудження самих атомних електростанцій та захоронення відпрацьованого ядерного палива. Більше того, наслідки ймовірних аварій та неполадок також не беруться до уваги. А якщо врахувати що період напіврозпаду радіоактивних елементів становить від 8 діб до 35 років, то ці ж наслідки ніхто не може передбачити, як і витрати на їх ліквідацію. Не змогли передбачити 28 років тому, проте зараз ми є їх свідками повсякчас. Це і збільшення кількості вроджених вад, і проблеми зі щитовидною залозою, і частіші випадки діагностування раку.

Відповідь на питання «Яка ж саме ціна атомної енергетики?» напрошувалася сама собою. Ціна – людські життя. Атомна енергетика – це смертельна загроза для наших наступних поколінь та усього живого на Землі.

Цікаво що Андрій Мартинюк не закликає переходити усіх одразу на користування свічками. Метою доповіді було донести, що атомній енергетиці давно пора шукати достойну заміну. Для цього просто необхідно вкладати кошти у відновлювані джерела енергії та поступове припинення діяльності АЕС. Цікавим виявився досвід Чехії. За умовами Кіотського Протоколу у 2009 році вони отримали 1 мільярд євро на обмеження викидів в атмосферу парникових газів. У них це діяло наступним чином. Приходить людина у відповідну організацію з проектом на утеплення будинку і каже, що відповідно до цього проекту їй необхідно 10 000 євро. У організації їй дають 2 000 євро. Таким чином, людина повертається додому щаслива і натхненно докладає ще 8 000 на створення комфорту в оселі, подякувавши своїй державі хоч за таку допомогу. Ось якою може бути співпраця громадянина і держави. Для порівняння, у тому ж 2009 році Україна отримала на ті ж самі цілі 470 мільйонів, долю яких ми, за традицією, швидше за все і не дізнаємося.

Отже, підсумувавши, автор лекції пропонує, перш за все, починати з власної обізнаності у питанні атомної енергетики. На власному прикладі довів, що вихід є. Провівши нехитрі обчислення, він підрахував, що за кошти, які мали бути витрачені на будівництво нового реактора на Хмельницькій АЕС декілька років тому, можна було утеплити оселі усієї Рівненщини. Здається якихось 20 мільярдів гривень, - а скільки б сімей могли ощасливити і не піддавати загрозі їх життя. Проте, на жаль чи на щастя, жоден з варіантів так і не був втілений у життя.

Цікавою була також розповідь про Німеччину, де уже припиняють дію АЕС. Там вкладають колосальні кошти на поступову ліквідацію атомної енергетики, щоб до 2050 року повністю від неї відмовитися. Прекрасний приклад того, як можна думати не про власне збагачення, а про наступні покоління. Якщо хочемо вижити, то потрібно діяти вже!